Джаз-фанк без міфів — і як працювати з підлітком, який соромиться

Джаз-фанк — один з найпопулярніших напрямів для підлітків. Юнія Фурман, старша викладачка IDC, говорить про нього чесніше, ніж очікуєш від людини, яка його викладає.

Спочатку — правда про сам стиль

«Джаз-фанк — це взагалі комерція. Такого стилю, як джаз-фанк, зі своєю базою, не існує. Це запозичені стилі в одному: щось узяли звідти, щось із хіп-хопу. Через це й з'явився стиль джаз-фанк».

Логіка проста: у кожного стилю танцю є своя база. У джаз-фанку своєї бази немає — «це комерційна історія: танцівка у дзеркал, кліпи».

Чому тоді ним варто займатися

Тому що саме через відсутність власної бази він працює як збірка баз інших стилів:

«Вона класна під базу інших стилів. Повторимо базу хіп-хопу, повторимо базу іншого — і от ми можемо мати кілька баз. Зрозуміло, не розширених, але мінімальних. І це класно розкріпачує. Ти все одно починаєш володіти своїм тілом — якщо ще й з правильним підходом».

Саме тому в студії окремо запрошують майстер-класи з хіп-хопу, хаусу, папінгу: «щоб діти танцювали не тільки один стиль танцю, щоб вони розвивалися». І навіть у джаз-фанку трапляються запозичення з народного танцю — для одного з номерів робили саме таку інтерпретацію.

Чи можна прийти в комерцію без бази

Юнія відповідає, що так — і це реалістичний шлях: «Дуже багато зірок в Україні, які танцюють у комерції, почали танцювати в підлітковому віці».

Але вона одразу називає й межу цього шляху: «Вони танцюють саме комерцію — вони не можуть працювати в театрах, бо там треба більше підготовки з дитинства». Тобто комерційний напрям відкритий у будь-якому віці, а академічний — ні. Це варто знати родині, яка обирає між напрямами.

Чому навіть у джаз-фанку є фізична підготовка

Тут працює те саме правило, що й в усіх напрямах студії: спершу тіло. У групи джаз-фанку зазвичай приходять діти, які активно ростуть — і м'язовий корсет не встигає доформуватися за швидким ростом. Тому в занятті є загальнофізична база й увага до того, як дитина рухається, а не тільки розучування зв'язок.

Підлітки: найскладніший вік, який Юнія називає найлегшим

І тут неочікуване. На питання, як вона працює зі сором'язливістю й вічним «як я виглядаю», Юнія відповідає: «Мені працювати з цією групою іноді найлегше за все».

Чому? «У них є відчуття, що я їх розумію. Вони дуже багато мені довіряють. І я дуже це ціную».

Спосіб — не методика, а стосунки: «Ти вибудовуєш відносини з дитиною. Ти пропрацьовуєш усі ці штуки: невпевненість. Проблем у підлітковому віці дуже багато — переживання, відчуття, що їх ніхто не розуміє, що жодна людина на землі не може зрозуміти, що вони відчувають».

Наставник — але не друг

Найважливіше в цьому — межа, яку Юнія тримає свідомо: «У залі я ваш викладач. Поза залом я можу допомагати вам у будь-яких ваших моментах, якщо ви чогось від мене потребуєте».

І одразу — про те, чим вона не є: «Я тримаю їх на відстані, бо я не повинна бути їм другом. Але я повинна їх розуміти, а вони повинні вчитися мені довіряти. Ось така тонка межа». Слово, яке вона обирає для себе, — наставник.

За цим стоять роки спільного досвіду: поїздки, ночівлі перед виступами, розмови про особисте. І висновок, який вона вважає головним у роботі з цим віком: «Вибудовування довіри з підлітками — це найважливіше. Не просто їх тренувати, а дати їм зрозуміти, що ти їх розумієш. Це, напевно, мене відрізняє: я дуже хочу допомогти їм не просто як танцівникам, а допомогти їм як дітям».

Що це дає поза залом

Юнія називає зміни, які бачить не на сцені, а в житті: фізичні зміни, відповідальність, здатність себе дисциплінувати — навіть у побутових речах, як-от харчування («мама, я не буду це їсти — Юнія сказала, що це не корисна їжа»).

А підсумок звучить так, як звучить уся її позиція: «Ми не змінюємо просто танцівників — ми прикладаємо свою частинку до того, якими вони людьми стануть».

Подивитися напрям: Jazz-Funk для підлітків.