Джаз-фанк без міфів — і як працювати з підлітком, який соромиться

Джаз-фанк — один із найпопулярніших напрямів серед підлітків. Старша викладачка IDC Юнія Фурман говорить про нього чесно: це не стиль із власною фундаментальною технікою, а поєднання елементів різних танцювальних напрямів. І саме це, на її думку, робить його особливим.

Спочатку — про сам стиль

За словами Юнії, jazz-funk — це комерційний танцювальний напрям, який сформувався на основі різних стилів.

«У нього немає власної фундаментальної бази. Це поєднання елементів різних напрямів — джазу, хіп-хопу та інших сучасних стилів. Саме так і сформувався jazz-funk».

Саме тому цей стиль часто можна побачити у кліпах, концертних шоу та комерційних постановках.

Чому ним варто займатися

Особливість jazz-funk у тому, що він знайомить танцівника з різною танцювальною лексикою.

Jazz-funk не має власної фундаментальної технічної бази — він поєднує елементи різних танцювальних стилів. Саме тому знайомство з різними напрямами допомагає танцівнику поступово формувати ширший руховий досвід, краще володіти своїм тілом та легше адаптуватися до різної хореографії.

Саме тому в студії регулярно проводять майстер-класи з хіп-хопу, хаусу, папінгу та інших напрямів — щоб діти не обмежувалися одним стилем, а розвивалися всебічно, розширювали свій руховий словник і ставали більш універсальними танцівниками.

Чи можна почати без попередньої підготовки

Юнія переконана, що так.

«Багато відомих танцівників комерційної індустрії почали займатися вже в підлітковому віці».

Водночас вона наголошує, що все залежить від мети.

Якщо дитина мріє про комерційну хореографію, почати можна практично в будь-якому віці. Проте академічний напрям, зокрема професійна кар'єра в театрах чи класичних трупах, зазвичай потребує багаторічної підготовки, яку починають ще в дитинстві. Саме тому родині важливо розуміти, який шлях вона хоче обрати.

Чому навіть у jazz-funk велика увага приділяється фізичній підготовці

Незалежно від стилю, у студії діє один принцип — спочатку тіло, потім хореографія.

До груп jazz-funk часто приходять діти у період активного росту, коли м'язова система ще не встигає зміцнюватися так само швидко, як змінюється тіло. Саме тому тренування включають загальнофізичну підготовку, розвиток координації, сили та правильних рухових навичок, а не лише вивчення танцювальних комбінацій.

Підлітки: найскладніший вік, який Юнія називає найлегшим

На запитання про роботу із сором'язливістю, невпевненістю та постійними переживаннями щодо власної зовнішності Юнія несподівано відповідає:

«Іноді саме з підлітками мені працювати найлегше».

Причину вона пояснює просто:

«Вони відчувають, що я їх розумію. Вони дуже багато мені довіряють, і я дуже це ціную».

На її думку, головну роль відіграє не методика викладання, а стосунки між педагогом і дитиною.

Підлітковий вік — це період невпевненості, переживань і пошуку себе. Саме тому, переконана Юнія, дитині важливо відчувати, що поруч є дорослий, який вислухає, зрозуміє та підтримає.

Наставник, а не друг

Водночас Юнія наголошує на важливості професійних меж.

Вона не прагне стати дітям другом, але хоче бути людиною, якій вони довіряють. Її завдання — розуміти своїх учнів, підтримувати їх і залишатися наставником, який допомагає не лише в танці, а й у розвитку особистості.

Саме тому слово, яке вона обирає для себе, — наставник.

За цим стоять роки спільних поїздок, підготовки до виступів, розмов і взаємної довіри.

«Найважливіше — не просто тренувати дітей, а дати їм зрозуміти, що ти їх розумієш. Я хочу допомогти їм не лише стати кращими танцівниками, а й вирости сильними людьми».

Що це дає поза танцювальною залою

За словами Юнії, зміни помітні не лише на сцені.

Діти стають більш дисциплінованими, відповідальними, уважніше ставляться до власного здоров'я, навчаються працювати над собою та доводити справу до кінця.

Саме тому танці для неї — це значно більше, ніж навчання рухам.

«Ми не просто виховуємо танцівників. Ми вкладаємо частинку себе в те, якими людьми вони виростуть».

Подивитися напрям: Jazz-Funk для підлітків.